Євгенія Власова народилася 8 квітня 1978 року в Києві в родині, де мистецтво було не просто професією, а способом дихати. Мати — актриса Галина Поплавська, батько — вокаліст капели імені Левка Ревуцького. Змалку голос Жені звучав у дитячому хорі «Сонечко», де вона швидко стала солісткою, а потім — у київських клубах і на конкурсах. У 1998-му вона закінчила Київське державне вище музичне училище імені Глієра й одразу взяла гран-прі міжнародного конкурсу «Королева пісні» в італійському Ріміні. Це був старт, після якого її тембр — чистий, проникливий, з характерною вібрацією — став впізнаваним для цілого покоління.
На зламі тисячоліть і на початку 2000-х Євгенія Власова випустила хіт «Вітер надії», який сама написала. Пісня про надію, розлуку й внутрішню силу розірвала чарти, а за нею прийшли «Я — жива ріка», «О тебе», «Плач про мене» та «Я буду». Альбом «Ветер надежды» (2002–2003), англомовний «Wind of Hope» (2006) у співпраці з Андру Дональдсом з Enigma та «Синергия» (2008) закріпили її статус однієї з найяскравіших зірок української та російськомовної естради того часу. Вона брала участь у національному відборі на Євробачення-2007, де «Я буду» посіла друге місце, виступала на фестивалях, знімала кліпи. Голос звучав у кожному домі — меланхолійний, сильний, здатний одночасно заспокоювати й пробуджувати.
Але за зовнішнім блиском ішли глибокі випробування. Шлюб з продюсером Дмитром Костюком, народження доньки Ніни 2004 року, розлучення, серйозна операція 2009-го з подальшою хіміотерапією (яку лікарі призначили превентивно після консиліуму, хоча онкології, за словами самої співачки, ніколи не було). У 2017-му — ще одна складна операція та реанімація. Війна застала її в Києві: з мамою та донькою ховалися в підземному гаражі, потім майже два роки в Чехії. Повернулася до України 2023-го. Сьогодні, у 48 років, вона живе в Києві, викладає сучасний спів та йога-спів, веде авторський курс «Я дозволяю собі звучати» та зрідка виходить на сцену — як-от на фестивалі «Покоління» 2025 року чи в проєкті Enigma. Вона не сумує за великими гастролями й не планує повноцінного повернення в шоу-бізнес. Натомість голос став для неї інструментом зцілення — своїм і чужим.
Музика в крові: як київське дитинство сформувало унікальний тембр
У теплому київському домі 1970–80-х років мистецтво не було окремою кімнатою — воно пронизувало все. Мати грала в театрі, батько співав у капелі. Маленька Женя таємно від мами ходила до хору «Сонечко», де її голос одразу виділився. У школі вона співала всюди: на уроках, у дворі, під час прогулянок. Це не було хобі — це було природне продовження дихання.
У 1994-му вона вступила до музичного училища імені Глієра на естрадний вокал. Вчителі відзначали не лише чистоту тембру, а й внутрішню силу — здатність вкладати в ноту переживання, яких у її віці вже вистачало. Після училища — клуби, конкурси, перші роялті. Вона утримувала сім’ю, підробляючи співом. Це загартувало характер і голос: він став не просто красивим, а стійким, здатним витримувати довгі виступи й емоційні навантаження.
Для початківців важливо зрозуміти: раннє занурення в живу музику формує не лише техніку, а й емоційний інтелект голосу. Євгенія часто згадує, що саме дитячі та юнацькі переживання зробили її виконання глибоким — без цього «Вітер надії» не зачепив би мільйони.
Зліт на вершину: «Вітер надії», союз з Костюком та що зробило її голос особливим
2000 року доля звела її з Дмитром Костюком — продюсером, який уже працював з «ВІА Грою». Він почув демо «Вітер надії» й одразу побачив потенціал. Пісня вийшла в потрібний момент: країна шукала світла після 90-х, а ця композиція давала саме його — ніжне, меланхолійне, з потужним приспівом. Кліп, ротації на радіо, гастролі — все склалося.
Потім були інші хіти, дуети з Андру Дональдсом (Enigma), англомовний матеріал, участь у «Народній зірці». Голос Власової вирізнявся не технікою (хоча вона була на висоті), а характером: легке вібрато, чисті верхні ноти, здатність «розповідати» пісню, ніби особисту історію. Вона не просто співала — вона проживала.
Порівняно з іншими зірками тієї епохи (багато з яких робили ставку на зовнішність чи продюсерські формули), Власова зберігала авторський почерк. Вона сама писала тексти й мелодії, що додавало автентичності. Для тих, хто вивчає вокал сьогодні: саме поєднання технічної підготовки з особистою історією створює той «вау-ефект», який запам’ятовується на десятиліття.
Ось коротка таблиця ключових етапів її музичного шляху:
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1998 | Гран-прі в Ріміні, закінчення Глієра | Старт професійної кар’єри |
| 2002–2003 | Альбом «Ветер надежды», хіт «Вітер надії» | Національна популярність |
| 2006 | Англомовний альбом з Андру Дональдсом | Міжнародний прорив |
| 2007 | Нацвідбір на Євробачення («Я буду» — 2 місце) | Визнання серед професіоналів |
| 2008 | Альбом «Синергия» | Творчий пік перед паузою |
Дані на основі публічних джерел, дискографії (Discogs, Apple Music) та інтерв’ю співачки.
Випробування, що стали поворотним моментом: шлюб, донька, операції та правда про здоров’я
Особисте життя Євгенії було не менш насиченим, ніж сцена. Стосунки з Костюком починалися як робочі, переросли в шлюб. 2004-го народилася донька Ніна (хрещеним став Костянтин Меладзе). Шлюб виявився непростим — згодом вона називала його невротичним. Розлучення стало ще одним випробуванням.
Найбільшою міфологізацією став 2009 рік. ЗМІ рясніли заголовками про рак. Насправді, за словами самої Власової (Instagram, 2019), онкології ніколи не було. Була операція з видалення пухлини (доброякісної), а хіміотерапію призначили превентивно після того, як один лікар на консиліумі висловив підозру. Вона пройшла курс, бо довіряла лікарям. У 2017-му — ускладнення, нова операція, реанімація («з десяти один виживає» — фраза хірурга, яку вона запам’ятала назавжди). Преса перетворила це на «рак», і цей ярлик тяжів роками. Вона мовчала, бо не хотіла розвіювати надію в людей, які боролися з онкологією. Лише 2019-го поставила крапку: «Ніколи не було онкології».
Цей період змусив її глибоко зануритися всередину. Голос, який раніше віддавав сцені, став інструментом для власного зцілення.
Коли голос стає ліками: як працює звукова терапія та народився курс «Я дозволяю собі звучати»
Голос — це не лише звук. Це вібрація, що резонує в тілі: в грудній клітці, черевній порожнині, черепі. Коли людина співає або тонінгує (протяжно вимовляє звуки), активується блукаючий нерв, регулюється дихання, знижується рівень кортизолу. Наукові дослідження звукової терапії (зокрема, в галузі психоакустики та тілесно-орієнтованої терапії) показують вплив на автономну нервову систему, емоційну регуляцію та навіть імунні процеси через вібрацію.
Євгенія пішла далі. Вона поєднала 30-річний досвід професійного вокалу з глибокою духовною роботою. Почала з медитацій і дихання для власного відновлення, потім додала вокальні практики — і побачила результат. Так народився авторський курс «Я дозволяю собі звучати» (практикум, який вона створювала вісім місяців разом з музикантами).
У курсі — теоретична частина про чакральну систему, вплив звуку на тіло, емоції та харчування для енергетичних центрів; практичні вокальні вправи, біджа-мантрі, тонінг; навіть розмальовки для роботи з підсвідомістю. Вона називає голос «інструментом Творця», що працює через вібрації, енергії та частоти. Це не заміна медицині, а доповнення — спосіб повернути собі ресурс, зняти затиски, відчути внутрішню опору.
Для початківців: почніть з простого — 5–10 хвилин щодня протяжно співати голосні звуки (А, О, У, І) на зручній висоті, відчуваючи вібрацію в тілі. Для просунутих: зверніть увагу на те, як різні звуки «відгукуються» в різних частинах тіла, і поєднуйте з усвідомленим диханням.
Чек-лист для першого знайомства з голосовими практиками (безпечний старт):
- Оберіть тихе місце та зручну позу (сидячи або стоячи).
- Зробіть 3–5 глибоких вдихів-видихів, розслабляючи плечі та щелепу.
- Почніть з протяжного «А-а-а» на видиху (30–60 секунд), відчуваючи грудну клітку.
- Перейдіть до «О-о-о» та «У-у-у», спостерігаючи за вібраціями в животі та голові.
- Завершіть 1–2 хвилини мовчазного слухання свого дихання.
- Якщо з’являється дискомфорт — зупиніться і зверніться до фахівця.
Важливо: при серйозних захворюваннях, травмах або психоемоційних розладах обов’язково проконсультуйтеся з лікарем або сертифікованим терапевтом. Голосові практики — потужний інструмент, але не панацея.
Війна як каталізатор внутрішньої роботи: Чехія, повернення та нова місія
Повномасштабне вторгнення Євгенія зустріла в Києві. Ховалася з рідними в гаражі, допомагала мамі, коли в тієї відмовляли ноги від холоду й темряви. Через деякий час виїхала до Чехії — майже два роки. Там, далеко від звичного середовища, голосові практики стали не просто хобі, а рятівним колом. Вона створювала музику для медитацій, заглиблювалася в частоти та вібрації.
Повернення 2023-го в Україну стало свідомим вибором. Сьогодні вона не просто «після паузи» — вона в новій якості. Викладає, веде практикуми («Жінка яка звучить»), випускає нові треки українською («Любов підкорює», 2024). У 2025-му виступила на фестивалі «Покоління» в Києві. Вона відкрито говорить: великої сцени не сумує. Є проєкти, де немає шоу-бізнесових суперечок, а є чиста творчість і користь.
Поширені помилки у сприйнятті шляху Євгенії Власової
- «Вона зникла через рак і більше не співає». Насправді онкології не було (її власна заява 2019 року). Пауза була через операції, реабілітацію та глибоку внутрішню трансформацію. Вона продовжує працювати з голосом — просто в іншому форматі.
- «Вона повністю пішла зі сцени і забула про музику». Ні. Вона періодично виступає (фестиваль «Покоління» 2025, проєкт Enigma), випускає нові пісні та активно викладає вокал. Просто пріоритети змінилися.
- «Її духовні практики — це просто модна езотерика без основи». Курс базується на 30-річному професійному вокальному досвіді плюс глибокій роботі з тілом і психікою. Вона поєднує техніку з енергетичною роботою, а не замінює одну іншою.
- «Вона була тільки «російськомовною» зіркою і не адаптувалася». Євгенія народжена в Києві, багато років жила й творила в Україні. Останні роки активно працює з українським матеріалом і відкрито підтримує свою країну.
- «Її шлях — це історія про «зірку, що зламалася»». Це історія про жінку, яка через біль і помилки знайшла новий, більш автентичний спосіб «звучати» — і тепер допомагає іншим робити те саме.
Питання-відповіді: що найчастіше цікавить шанувальників і новачків
Чи планує вона великий сольний концерт чи повернення на телебачення?
Ні, за її словами, вона не планує повноцінного повернення в шоу-бізнес. Є окремі виступи та проєкти, які приносять радість і користь, без формату великих гастролей.
Як записатися на курс «Я дозволяю собі звучати»?
Інформація про практикуми та курс з’являється в її соціальних мережах (Instagram @eygeniavlasova). Вона періодично проводить онлайн- та офлайн-зустрічі. Варто стежити за анонсами.
Що з донькою Ніною?
Донька доросла, живе своїм життям (часто за кордоном). Євгенія згадує, що в певний момент змогла відпустити її, пройшовши власну сепарацію. Це було важливою частиною її дорослішання.
Чи можна займатися голосовими практиками самостійно, чи обов’язково йти на курс?
Базові вправи (дихання + прості тонінги) можна починати самостійно — дивіться чек-лист вище. Для глибокої роботи з травмами, затисками чи енергетичною системою краще звернутися до фахівця (її курс або інший сертифікований).
Чи впливає її шлях на ставлення до російської мови та минулого?
Вона відкрито говорила про складнощі 2000-х, коли багато артистів працювали російською. Сьогодні активно створює й виконує український матеріал, підкреслюючи важливість автентичності.
Євгенія Власова сьогодні — це не «колишня зірка». Це жінка, яка через голос знайшла спосіб залишатися цілісною в світі, де все змінюється. Її історія нагадує: іноді найгучніший звук — це той, який лунає всередині. І якщо ви відчуваєте поклик «дозволити собі звучати» — можливо, саме час почути, що ваш голос хоче сказати світу.
