Артем Пивоваров — український співак, автор пісень і саундпродюсер, чия творчість поєднує нову хвилю попу, електронні текстури та глибоку емоційність. Народився 28 червня 1991 року у Вовчанську на Харківщині, він пройшов шлях від медичного коледжу та роботи помічником анестезіолога до статусу одного з найяскравіших голосів сучасної української музики.
Його пісні «Дежавю», «Кислород», «Рандеву» та проєкт «Твої вірші, мої ноти» стали частиною культурного коду покоління. У 2025 році артист отримав звання Заслуженого артиста України, а в 2026-му знову тріумфував на премії YUNA, підтвердивши статус лідера сцени. Ця історія — про те, як людина без музичної освіти створила власний всесвіт звуків і сенсів.
Дитинство у Вовчанську та несподіваний шлях до музики
Маленький Вовчанськ на півночі Харківщини став першим простором, де формувався характер майбутнього артиста. Батько залишив родину, коли Артемові було лише кілька місяців, тож вихованням займалися мама-медсестра та бабуся-швачка. У домі панувала атмосфера тихої праці й підтримки, але музики як професії ніхто не планував.
У дванадцять років хлопець записався до музичної школи на клас гітари. Через три місяці пішов — система навчання здавалася занадто жорсткою і негнучкою. Формальної музичної освіти він так і не здобув. Після дев’ятого класу вступив до Вовчанського медичного коледжу, отримав диплом акушера і кілька років працював помічником анестезіолога в лікарні. Паралельно закінчив бакалавр з екології в Національній академії міського господарства в Харкові.
Музика залишалася приватною територією. Він писав тексти, експериментував зі звуком і мріяв про сцену, але щодня бачив зовсім інший світ — операційні, пацієнтів, нічні чергування. Саме цей контраст пізніше дав його пісням особливу глибину: вони звучать як розмова людини, яка знає ціну і тиші, і голосу.
Перші кроки: від андеграунду до соло
Наприкінці 2000-х Артем став лідером пост-хардкор гурту Anger у Вовчанську. Потім переїхав до Харкова і з 2011 по 2012 рік співав у колективі Dance Party.Dance!Dance!. Разом вони записали альбом «Бог сделал бы погромче». Наприкінці 2012-го він пішов сольно під псевдонімом Art Rey. Акустичні відео на YouTube швидко набрали аудиторію — голос і щирість чіпляли з перших нот.
У 2013 році вийшов дебютний альбом «Космос». Уже тоді відчувався характерний почерк: повітряні синтезатори, чіткі ритми й тексти, які балансують між особистим і універсальним. Тур по країнах СНГ, перші фестивалі, кліпи «Родная» і «Легче» — кар’єра набирала обертів. У 2014-му з’явилася перша україномовна пісня «Хвилини». Це був тихий, але важливий сигнал змін.
Переїзд до Києва у 2017 році став точкою неповернення. Артем повністю зосередився на власній творчості, почав активно працювати як саундпродюсер і режисер візуалів. Його кліпи завжди виглядали як короткі кінострічки — з чіткою драматургією і сильним візуальним рядом.
Еволюція звучання: стихії та хіти, що змінили все
З 2015 по 2019 рік Артем будував концептуальну п’ятилогію стихій. Альбоми «Океан», «Стихия воды», «Стихия огня» і «Земной» стали своєрідною мапою внутрішнього світу. Кожна платівка досліджувала різні стани — від легкості води до палючого вогню й заземленості землі.
Найбільший прорив приніс трек «Кислород» з альбому 2017 року. Кліп про людей з альбінізмом зібрав мільйони переглядів і потрапив у топ Shazam. Потім з’явилися «Дежавю», «Дом», «Рандеву» — пісні, які звучали і в радіоефірах, і на вечірках, і в навушниках тих, хто шукав емоційну опору.
За моїм досвідом прослуховування його дисків протягом кількох місяців, саме «Дежавю» має унікальну властивість — вона звучить по-різному залежно від настрою: то як ностальгія, то як запрошення до дії.
Ось ключові студійні роботи, що сформували його шлях:
| Альбом | Рік | Ключові треки | Особливість |
|---|---|---|---|
| Космос | 2013 | Родная, Легче | Дебют, пошук власного звуку |
| Океан | 2015 | Собирай меня, Зависимы | Перша частина стихій |
| Стихия воды | 2017 | Кислород, Моя ночь | Хіт, що відкрив широку аудиторію |
| Стихия огня | 2017 | Полнолуние, Провинциальный | Експерименти з ритмом |
| Земной | 2019 | Дежавю, Дом, No.1 | Пік популярності довоєнного періоду |
Дані зібрані на основі офіційної дискографії артиста та матеріалів Вікіпедії.
Паралельно Артем працював з іншими артистами — від Казаки до Ёлки, від Мот до Надії Дорофєєвої. Його продюсерський підхід завжди відрізнявся увагою до деталей і прагненням зберегти живу емоцію навіть у електронних аранжуваннях.
«Твої вірші, мої ноти» — міст між класикою та сучасністю
У 2021 році Артем запустив культурний проєкт, який став одним із найважливіших у його кар’єрі. «Твої вірші, мої ноти» — це перетворення текстів українських класиків на сучасні пісні. Іван Франко, Тарас Шевченко, Павло Тичина, Микола Вінграновський, Михайло Старицький — їхні рядки зазвучали з новою силою.
Перша частина альбому вийшла з дуетами: «Думи» з DOROFEEVA, «Там у тополі» з NK, «Майбутність» з Kalush. Друга частина продовжила лінію. Проєкт не просто популяризував класику — він показав, що українська поезія може жити в ритмах нової хвилі й звучати для молодої аудиторії так само природно, як хіти.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли викладачі літератури в школах почали використовувати ці треки на уроках. Учні, які раніше «не відчували» Шевченка, раптом чули його голос через сучасний біт і відкривали текст заново. Це і є справжня сила проєкту — він не консервує, а оживлює.
Війна, сцена і голос підтримки
Після 24 лютого 2022 року Артем не зник зі сцени. Навпаки — його концерти стали точками збору енергії й донатів. Він виступав у прифронтових містах, грав під час відключень світла, збирав кошти для ЗСУ. Один із найбільш символічних епізодів стався в Черкасах у грудні 2022-го: після ракетного удару, коли зникло світло, артист і глядачі продовжили концерт під світло телефонів. Міністерство оборони України тоді опублікувало відео з коментарем про незламність українського духу.
У 2023–2024 роках він став тренером на «Голосі країни». Його підопічний Михайло Панчишин виграв сезон. Це був не просто телевізійний проєкт — Артем передавав досвід людині, яка сама пройшла складний шлях, і разом вони довели, що талант і характер можуть перемагати.
На день народження 28 червня 2025 року Президент України підписав указ про присвоєння Артему звання Заслуженого артиста України. Символічно й заслужено.
Нагороди, визнання та міфи навколо артиста
Список досягнень вражає: премія YUNA за найкращу пісню (2021), найкращий виконавець (2022), орден «За заслуги» III ступеня (2022), звання Заслуженого артиста (2025). У 2026 році на ювілейній YUNA він став рекордсменом вечора — три нагороди, зокрема знову «Найкращий виконавець» і «Найкраща концертна подія» за сім шоу в Палаці спорту.
Попри відкритість на сцені, навколо нього крутяться кілька стійких міфів. Ось найпоширеніші:
- «Він не має музичної освіти, отже, не професіонал». Насправді відсутність консерваторії зробила його вільнішим. Він вчився на практиці, і це чутно в кожній аранжуванні.
- «Усі його хіти — випадковість». Ні. «Кислород» і «Дежавю» — результат багаторічної роботи зі звуком і текстом. Кожна пісня проходить довгий шлях від демо до фіналу.
- «Він співає тільки для молоді». Його аудиторія на концертах — від підлітків до людей 50+. Емоційна чесність працює на всі віки.
- «Особисте життя — повна таємниця, бо нічого немає». Насправді Артем просто свідомо тримає кордон між сценою і приватним простором.
Ці міфи часто народжуються з бажання спростити складну історію успіху. Реальність цікавіша.
Особистий простір і що надихає
Артем рідко говорить про стосунки публічно. Багато хто пов’язує його з Дашею Чередниченко — менеджеркою, яка працює з ним уже багато років. ЗМІ час від часу помічають обручки чи спільні фото, але офіційних заяв артист не робить. Це його право. Він відкрито каже, що мама і бабуся залишаються найважливішими людьми в його житті.
Поза музикою його цікавлять медитація, східні єдиноборства, зокрема він-чунь. Ці практики допомагають тримати баланс у ритмі, де концерти, студія, зйомки й поїздки змінюють одна одну майже без перерв.
У 2026 році він уже анонсував новий сольний альбом. Першим синглом стала «Ave Maria», а на фестивалі Faine Misto відбулася live-прем’єра «Viva La Vida» — треку, присвяченого стихії повітря. Концепція стихій продовжується. Паралельно тривають виступи на великих майданчиках і робота над новими колабораціями.
Питання, які найчастіше ставлять шанувальники
Чи справді Артем Пивоваров не має музичної освіти?
Так. Він навчався грі на гітарі лише три місяці в дитинстві. Усе інше — самоосвіта, практика й робота з професіоналами.
Яка пісня принесла йому найбільшу популярність?
«Кислород» відкрив широку аудиторію, а «Дежавю» закріпила статус зірки. Обидві пісні залишаються в ротації роками.
Чому він так багато уваги приділяє українській поезії?
Проєкт «Твої вірші, мої ноти» — спосіб показати, що класика може бути сучасною і живою. Це його внесок у культурну спадщину.
Чи планує він повертатися до російськомовних пісень?
Після 2022 року артист повністю зосередився на українській мові та культурі. Це свідомий вибір.
Де слухати нові треки першими?
Офіційний сайт artempivovarov.com, YouTube-канал і всі основні стрімінгові платформи. Там з’являються і сингли, і анонси турів.
Артем Пивоваров сьогодні — це вже не просто виконавець хітів. Це людина, яка перетворила особистий шлях від операційної до великих сцен на історію про силу вибору, чесність і любов до власної культури. Його музика продовжує звучати — і, схоже, наступні розділи цієї історії будуть не менш яскравими.
