Юлія Юріна народилася в Анапі на Кубані, але вже в одинадцять років її голос став провідним у дитячому ансамблі козацької пісні. Сьогодні вона — одна з найцікавіших постатей української музики: поєднує автентичний фольклор із сучасними аранжуваннями, викладає традиційні співочі техніки й кілька років веде наполегливу боротьбу за українське громадянство. Її шлях — це не просто кар’єра артистки. Це історія вибору, коріння й наполегливості в часи, коли ідентичність стала питанням не лише культури, а й офіційного статусу.
Творчість Юлії Юріної розкривається по-різному залежно від того, з яким досвідом слухач підходить до неї. Початківцям вона пропонує емоційну, щиру музику з живими голосовими орнаментами. Тим, хто вже знайомий із фольклором, — глибокі шари культурних кодів, алюзій та сучасного переосмислення традиції. Альбоми 2023–2025 років фіксують внутрішню еволюцію: від рефлексії до ствердження сили й жіночності. А березень 2026 року став новою віхою — після багаторічних відмов документи на громадянство нарешті прийняли.
Коріння, що не зникають: Кубань і перші ноти української пісні
Анапа 1994 року — місто на березі Чорного моря, де українські пісні звучали в родинах нащадків кубанських козаків. Багато родин на Кубані зберігають мову, обряди й мелодики, що сягають корінням українських земель XVIII–XIX століть. Саме в такому середовищі Юлія Юріна почала співати. У 11 років вона вже була солісткою дитячого народного ансамблю «Соловейко». Там формувалася її вокальна школа: відкритий звук, характерні українські орнаменти, вміння тримати емоцію без надриву.
Ці ранні роки дали їй не просто техніку. Вони заклали внутрішній компас — відчуття, що українська пісня є природною частиною її світу, навіть якщо географічно вона народилася в іншій країні. Багато хто згодом дивується, чому дівчина з російської Анапи так впевнено говорить про себе як про українку. Відповідь проста: пісня прийшла першою, ще до того, як постали питання паспортів і кордонів.
Київ кличе: навчання, перші колективи та проєкт «Голос країни»
У 18 років Юлія переїхала до Києва. Вступила на факультет музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв. Паралельно співала у фольклорному колективі «Кралиця». Столиця відкрила їй інший масштаб — професійні аранжування, сцену, можливість експериментувати.
2016 рік став переломним. Участь у шоу «Голос країни» вивела її на національний рівень. Після сліпих прослуховувань вона обрала команду Івана Дорна. Там же познайомилася зі Стасом Корольовим. Двоє музикантів, які мислили подібно, вирішили після проєкту створити спільний гурт. Так з’явився YUKO — колектив, що поєднував живу народну вокальну традицію з електронними текстурами та сучасною драматургією.
YUKO: сміливий експеримент, який вплинув на українську фольк-сцену
Гурт випустив два альбоми — DITCH (2017) та DURA (2018). Матеріал базувався на народних ліричних і обрядових піснях, але звучав абсолютно сучасно. Електроніка не маскувала голос, а підкреслювала його ритуальну силу. У 2019 році YUKO взяли участь у національному відборі на Євробачення з піснею «Галина Гуляла» й посіли п’яте місце.
Колектив проіснував до 2020 року. За цей час він встиг показати, що український фольклор може бути не музейним експонатом, а живою, танцювальною, навіть клубною музикою. Багато молодих артистів після YUKO почали сміливіше працювати з традицією. Гурт довів: щоб народна пісня звучала актуально, не обов’язково її «модернізувати» до невпізнанності — достатньо чесно поєднати автентичний вокал із сучасним продакшеном.
Соло: випробування, повернення та зрілі альбоми 2023–2025 років
Після розпаду YUKO Юлія запустила проєкт «ЮЮ». Перший EP «Онлифан» (2021) був більш поп-орієнтованим, частково російськомовним, створеним у співавторстві з продюсером з Росії. Це був період пошуку й експериментів.
У 2023 році відбувся поворот. Пісня «Каменярі» (березень) і «Чорна хмара» (травень) прозвучали вже українською, з чіткою фольктронічною естетикою. «Чорна хмара» стала прямим зверненням до російських солдатів і суспільства — жорстким, чесним, без пафосу. Того ж року вийшов альбом «Рефлексія» та лайв «Ґвара».
2024 рік приніс «Дім брехливих дзеркал» — роботу про ілюзії, самообман і внутрішні конфлікти. 2025-й — альбом «Краля», де з’являється більше сили, жіночності та впевненості. Окремі сингли («Маланка» спільно зі Златою Огневич, «Дівки-чарівниці», «Нема льоду» 2026 року) показують, що Юлія продовжує шукати баланс між обрядовою традицією та сучасним звучанням.
Збереження спадщини: педагогічна робота та курс «Ґвара»
Паралельно з концертною діяльністю Юлія Юріна викладає традиційні українські народні пісні. Її курс «Ґвара» — це не просто уроки співу. Це спроба передати живу традицію: як правильно дихати, як вести голос, як відчувати обрядовий контекст пісні. У часи, коли багато молодих людей хочуть повернутися до коренів, але не знають, з чого почати, такі курси стають містком між поколіннями.
За моїм досвідом створення матеріалів про народну музику, саме практичні курси на кшталт «Ґвара» дають найбільший ефект. Люди приходять за «красивою піснею», а залишаються з розумінням, чому ця пісня взагалі існувала і чому вона досі потрібна.
Ідентичність під прицілом: багаторічна боротьба за український паспорт
Юлія Юріна має російське громадянство, але з 2012 року живе й працює в Україні. Вона неодноразово заявляла, що вважає себе українкою. З початком повномасштабного вторгнення вона волонтерила, їздила на деокуповані території, давала благодійні концерти й засуджувала війну.
Попри це, отримання українського громадянства виявилося складним. Існують спеціальні обмеження для громадян РФ під час воєнного стану. Зазвичай потрібні виняткові підстави — визначні заслуги, служба в українських силах оборони чи спеціальний статус. Юлія зверталася по допомогу до народних депутатів, проходила через відмови. У січні 2026 року з’являлися публікації про чергову відмову.
17 березня 2026 року документи нарешті прийняли після кількох годин бюрократичних процедур і переміщень між установами. Розгляд може тривати близько року. Для неї російський паспорт — «червона мітка», від якої вона хоче відмовитися. Ця історія стала для багатьох символом того, як людина, народжена в іншій країні, роками доводить свою приналежність до України не словами, а справами.
Міфи про Юлію Юріну, які варто розвінчати
- Міф: «Вона російська співачка, яка виступає в Росії». Насправді з 2012 року Юлія живе в Києві, з 2016-го — на національній сцені, з початку повномасштабного вторгнення не планувала концертів у РФ і чітко засудила війну.
- Міф: «Громадянство вона отримала легко завдяки популярності». Насправді — багаторічна боротьба, відмови, звернення до депутатів і лише в березні 2026 року документи прийняли на загальних умовах для громадян РФ.
- Міф: «Її музика — це тільки сучасна електроніка». Насправді в основі — глибоке знання традиційного співу, яке вона передає через курс «Ґвара» й використовує навіть у найсучасніших аранжуваннях.
- Міф: «Після YUKO вона повністю відійшла від фольклору». Насправді 2023–2025 роки — це саме повернення до фольктроніки українською мовою з посиленням автентичних елементів.
Як відкрити для себе музику Юлії Юріної: практичний гід
Для тих, хто тільки починає знайомство, і для тих, хто хоче почути більше шарів.
5 кроків для початківців:
- Почніть з синглу «Каменярі» або «Чорна хмара» — вони дають уявлення про її нинішній стиль і позицію.
- Послухайте лайв-альбом «Ґвара» — там голос звучить максимально близько до традиції.
- Перейдіть до альбому «Краля» (2025) — він найбільш цілісний і зрілий.
- Зверніть увагу на тексти: навіть у сучасних піснях часто використовуються народні образи та обрядові мотиви.
- Якщо хочете глибше — запишіться на курс «Ґвара» або просто спробуйте співати разом з записами.
Для просунутих слухачів:
Звертайте увагу на вокальну техніку — як Юлія поєднує відкритий народний звук з контрольованою динамікою сучасної сцени. Аналізуйте, як електроніка підкреслює, а не заміщує мелодику. Порівнюйте ранні роботи YUKO з сольними альбомами — еволюція відчутна в глибині текстів і впевненості аранжувань. «Дім брехливих дзеркал» особливо цікавий для аналізу теми ідентичності та самообману.
| Рік | Назва | Основний вектор | Ключові треки | Кому особливо підійде |
|---|---|---|---|---|
| 2023 | Рефлексія | Внутрішній діалог | «Каменярі», «Чорна хмара» | Тим, хто шукає чесність |
| 2023 | Ґвара (live) | Жива традиція | «Ой, як же було», «Давно-давно» | Любителям автентичного звуку |
| 2024 | Дім брехливих дзеркал | Ілюзії та самоаналіз | «Візьми свої слова назад» | Слухачам, які люблять глибину |
| 2025 | Краля | Сила та жіночність | «Дівки-чарівниці», «Русалочки» | Тим, хто хоче енергії |
Питання, які найчастіше ставлять про Юлію Юріну
Чи має Юлія Юріна українське громадянство у 2026 році?
Документи прийняли 17 березня 2026 року. Розгляд триває орієнтовно рік. На момент публікації статусу громадянства ще немає.
Чому розпався гурт YUKO?
Офіційно гурт припинив діяльність у 2020 році. Учасники пішли різними творчими шляхами. Юлія продовжила сольну кар’єру з акцентом на українську мову та фольклор.
Які пісні найкраще слухати вперше?
«Каменярі», «Чорна хмара», «Нема льоду», «Маланка» (зі Златою Огневич). Вони дають повне уявлення про її нинішній стиль.
Чи можна навчитися в неї співати народні пісні?
Так. Працює курс «Ґвара» — практичні заняття з традиційного співу. Підходить як початківцям, так і тим, хто вже має базовий досвід.
Чи виступає Юлія Юріна за кордоном?
Так. У 2026 році вона вперше після початку повномасштабного вторгнення виїхала на виступи за межі України, зокрема на фестиваль Pohoda у Словаччині з проєктом YUKO.
Юлія Юріна продовжує працювати — пише нові пісні, викладає, дає концерти й чекає на рішення щодо громадянства. Її історія нагадує, що іноді найсильніший голос належить тому, хто довго йшов до права називати себе тим, ким відчуває себе всередині.
