Іван Пелих — син легендарного телеведучого Ігоря Пелиха, який у 20 років добровільно став на захист України і перетворив навички кінооператора на точну зброю FPV-дронів. Сьогодні, у 2026 році, цей 24-річний боєць служить командиром ударного екіпажу в 1-й окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна, маючи за плечима бої під Лисичанськом, на Бахмутському напрямку, у Курській області та на Покровському фронті.
Його шлях — це не просто історія сина знаменитості. Це розповідь про те, як творча професія стає інструментом виживання і перемоги, як особисте кохання виростає на тлі війни, і чому молоді люди з кінокамер у руках опиняються в окопах із дронами.
Дитинство під спалахами софітів і раптова темрява
Іван Ігорович Пелих народився на початку 2000-х у Києві, у родині, де камери й сміх були звичним фоном. Батько — Ігор Дмитрович Пелих, уродженець Тернополя, ведучий «Галопом по Європах», «Не всі вдома», продюсер студії «Роги і копита Продакшн» — наповнював дім енергією, музикою і постійним рухом. Мати, Олександра Лозинська, разом із батьком створювала атмосферу, у якій діти росли серед сценаріїв, світла і творчих людей.
Коли Іванові виповнилося сім років, 8 травня 2009 року все обірвалося. Ігор Пелих загинув у ДТП на Берестейському проспекті в Києві. Хлопчик залишився без батька, який був для нього не лише зіркою екрану, а живим прикладом оптимізму й любові до України. Мати виховувала трьох дітей — Івана та молодших сестер Соломію й Устину — зберігаючи пам’ять через історії, архівні записи й навіть батьківський светр, який пізніше Іван візьме з собою на фронт.
У школі «Афіни» на факультеті медіа-технологій Іван уже знімав ролики для друзів, експериментував із камерами й дронами для зйомок. Пластовий досвід навчив його розбирати автомат, спати в спальнику й носити рюкзак — навички, які згодом стануть у пригоді набагато раніше, ніж він очікував.
Кінооператор, який обрав інший об’єктив
Після школи Іван вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на спеціальність кінооператорство. Він вивчав композицію кадру, роботу зі світлом, стабілізацію зображення, динаміку руху. Паралельно працював фрілансером: монтував відео для YouTube, знімав репортажі, опановував дрони як інструмент для повітряних зйомок.
Ці навички виявилися не просто творчими. Розуміння перспективи, реакції на зміну умов, уміння «бачити» простір через об’єктив — саме те, що потрібно пілоту FPV. У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, Іван уже вмів керувати дроном краще, ніж багато хто тримав зброю.
За моїм досвідом спілкування з військовими-операторами, саме люди з кіно- та відеофоном найшвидше опановують FPV: вони звикли думати кадрами, а не лише цілями.
Добровільний крок у лютому 2022-го
Кінець лютого 2022 року. Іван вивіз родину до Дрогобича, а сам повернувся до Києва. У Facebook побачив оголошення 112-ї бригади ТРО: потрібні люди з дронами. Він прийшов на базу, сказав, що вміє літати, і його взяли. Спочатку патрулював Київ і область, шукав ДРГ. Потім — навчання з британськими морськими піхотинцями. Три тижні інтенсиву, після яких рота стала міжнародною: українці без бойового досвіду поруч із ветеранами Іраку й Афганістану.
У квітні 2022-го вже були перші бої на сході. Лисичанськ, Григорівка, Сіверськ. Іван згадував, як сигнальні ракети підсвічували ніч помаранчевим світлом — точно як у фільмі «1917». Американський побратим сказав йому тоді: «Я три роки провів в Афганістані, але в Григорівці вперше був на полі бою, де танк не на моєму боці».
Від пілота до командира: чому FPV стало його стихією
Спочатку Іван літав на Mavic, потім — на ударних FPV. У 2023-му став командиром взводу БПЛА у 2-му Інтернаціональному легіоні. У 2024-му свідомо понизився до командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів (ВУБАК), бо хотів більше літати, а не займатися організаційними питаннями. Зараз він у 1-й ОБрСПП ім. Івана Богуна, екіпаж «Panama Squad».
FPV-дрон — це не просто літальний апарат. Пілот бачить світ очима машини в реальному часі. Для Івана це продовження операторської роботи: стабілізація кадру в турбулентності, пошук слабких місць цілі, реакція на РЕБ. Він модифікує дрони сам — додає стабілізатори, покращує сигнал, працює з оптоволокном, щоб обходити глушіння.
На Покровському напрямку його екіпаж знищує танки, САУ, артилерію, піхоту. У січні 2026-го alone — два Т-72Б3, шість гармат Д-30, Гвоздика, Гіацинт, МСТА-С. Дрони від фонду Стерненка працюють стабільно, тоді як частина державних часто ламається в польоті.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли оператор із кінофоном за один виліт зміг «прочитати» місцевість так, як це робить досвідчений режисер сцени — і врятував групу від засідки.
Особисте життя: освідчення в Португалії і весілля в Києві
Навіть на війні життя продовжується. У березні 2025 року Іван освідчився Ксенії на узбережжі Португалії. Вона — танцівниця, волонтерка, менеджерка благодійного фонду Сергія Притули, сама збирає дрони для фронту. 24 квітня 2025-го вони розписалися в Києві. Скромна церемонія, прогулянка Ботанічним садом імені Гришка, сімейна вечеря. Поруч був їхній пес — «свідок».
Ксенія підтримує з тилу, Іван — з передової. Вони не романтизують війну, але знають: кохання в таких умовах стає ще міцнішим.
Поширені міфи про дітей знаменитостей на фронті
Багато хто вважає, що сини зірок потрапляють у «теплі» місця. Реальність інша. Іван з перших днів був у найгарячіших точках. Інший міф — що знамените прізвище відкриває двері. Насправді в армії важливі навички й характер. Третій — що такі хлопці швидко демобілізуються. Іван уже майже п’ятий рік на службі і відмовляється від ротацій.
- «Він пішов тільки через батька» — ні, він пішов, бо вмів літати і хотів бути корисним.
- «На фронті йому легше» — ні, FPV-пілоти працюють під постійними обстрілами й РЕБ.
- «Після весілля піде в тил» — ні, він залишився на Покровському напрямку.
Коли варто звернутися по допомогу і як підтримати
Якщо ви родич або друг військового-оператора — стежте за психологічним станом. Тривожні сигнали: відмова говорити про службу, різкі зміни настрою, проблеми зі сном. Професійна допомога важлива. Самому можна впоратися з організацією зборів, передачею обладнання, але діагностику стану краще довірити фахівцям.
Підтримати екіпажі на кшталт «Panama Squad» можна через перевірені фонди — якісні дрони рятують життя.
Питання, які найчастіше шукають про Івана Пелиха
Скільки років Івану Пелиху у 2026-му?
Близько 24 років. Він народився на початку 2000-х і втратив батька у сім років.
Де зараз служить Іван Пелих?
У 1-й окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна, екіпаж ударних FPV на Покровському напрямку.
Чи одружений Іван Пелих?
Так, з квітня 2025 року. Дружина — Ксенія, волонтерка й танцівниця.
Яку освіту має Іван?
Кінооператорство в КНУТКіТ імені Карпенка-Карого, також навчався в Українській кіношколі.
Чи отримував нагороди?
У 2024 році відзначений міністром оборони Рустемом Умеровим.
Іван Пелих не прагне слави. Він просто робить свою роботу — літає, знищує, рятує. І кожного разу, коли дрон повертається з успішного вильоту, у цьому є щось від кінематографа: чіткий кадр, точний момент, історія, яка закінчується правильно.
