Анастасія Цимбалару — українська акторка театру і кіно, чиє ім’я сьогодні міцно асоціюється з яскравими ролями в серіалах і глибокою особистою стійкістю. Народжена 10 липня 1992 року в Болграді на Одещині, вона пройшла шлях від студентських сумнівів до головних ролей у проектах, які дивилися мільйони.
Її історія — це не просто перелік зйомок. Це розповідь про сміливе рішення покинути юридичний факультет, про болгарські корені, які досі звучать у голосі, про волонтерство під час війни і про вміння залишатися собою під прицілом камер і коментарів. Станом на 2026 рік акторка продовжує зніматися, вести активне громадське життя і надихати тих, хто шукає власний голос.
Болградське дитинство і багатомовний дім
Місто Болград на півдні Одещини завжди було місцем, де перепліталися культури. Саме тут у родині з болгарськими коренями народилася Анастасія. Вдома лунали болгарська і російська мови, а мама Анжеліка Цимбалару — докторка педагогічних наук і колишня вчителька — передавала доньці не лише знання, а й почуття гідності.
Дитинство проходило серед степових просторів і сімейних розмов. Батько, викладач вищого навчального закладу, прищеплював любов до навчання. Анастасія згадує той період як наповнений і щасливий. Пізніше, вже під час повномасштабної війни, коли вона тимчасово жила в Болгарії, знання мови допомогло їй швидко знайти спільну мову з місцевими. Це коріння стало невидимим фундаментом її характеру — відкритого до світу, але міцно прив’язаного до України.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли актори з подібним багатокультурним бекграундом легше адаптувалися до різних ролей. У Анастасії це відчувається в кожній роботі: вона вміє бути і ніжною, і гострою, і дуже земною.
Поворот від юриспруденції до сцени
У 2009 році, послухавши пораду батьків, Анастасія вступила на юридичний факультет. Рік навчання швидко показав: це не її шлях. Відчуття, що живеш чужим життям, виявилося сильнішим за страх перед невідомим. Вона залишила виш і подала документи до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
У 2016 році вона закінчила майстерню Юрія Висоцького за спеціальністю «актор драматичного театру і кіно». Студентські роки стали часом інтенсивного навчання і перших професійних кроків. У Київському ТЮГу на Липках вона грала у виставі «У пошуках радості». Саме тоді почалися й зйомки.
Це рішення — змінити все в 18–19 років — багато хто згодом називає ключовим. Анастасія сама не раз підкреслювала: страх буде завжди, але перший крок здатен змінити все життя. І вона цей крок зробила.
Дебют і перші помітні ролі
2014 рік став офіційним стартом кінокар’єри. Невелика, але емоційна роль у медичному серіалі «Швидка допомога» відкрила двері. Далі пішли епізоди в різних проектах, і вже 2017-го Анастасія зіграла одну з головних ролей у мелодрамі «Не можу забути тебе» режисера Олега Філіпенка. Героїня Яна стала для багатьох глядачів символом пристрасті і внутрішньої боротьби.
Наступні роки принесли роботу в «Папіку», «Дільничному з ДВРЗ», де вона грала Сашу, і десятки інших серіалів. Кожна роль додавала досвіду. Акторка не боялася грати різних жінок — від коханок і секретарок до сильних професіоналок.
Велике повернення після 2022 року
Повномасштабне вторгнення поставило на паузу багато зйомок. Анастасія спрямувала енергію у волонтерство. Саме тоді народилася ідея акторського благодійного аукціону, який згодом переріс у громадське об’єднання ActLots. Понад 140 акторів об’єдналися, щоб збирати кошти на потреби ЗСУ, карети швидкої допомоги, дрони. Вистава «Круасани з мигдалем» разом із тодішнім чоловіком Григорієм Баклановим принесла гроші на дрон для 47-ї бригади.
У 2023 році відбулося професійне повернення. Роль лікарки Олени Руденко в серіалі «Жіночий лікар. Нове життя» стала першою великою роботою після початку великої війни. Партнером по майданчику був Андрій Ісаєнко. Серіал показав не лише медичні історії, а й те, як війна змінює людей. Глядачі побачили зрілу, глибоку акторку.
Далі пішли «Новорічна шкереберть», «Слідча» (головна роль майора Ясинської), «Майор Сковорода», «Батьківські збори». У 2026 році очікується прем’єра медичного серіалу «Швидкарі» на ICTV2, де Анастасія знову в центрі подій.
За моїм досвідом спостереження за українським серіальним кіно протягом останніх років, саме такі ролі — лікарки, слідчі, жінки, які тримають удар — найкраще розкривають сучасних акторок.
Особисте життя: від студентського кохання до нового етапу
З Григорієм Баклановим Анастасія познайомилася ще в університеті. Спочатку стосунки були складними, потім переросли в глибоке почуття. Освідчення відбулося в Парижі, весілля — у 2021 році, під час локдауну, без зайвого пафосу. У березні 2024-го пара повідомила про розлучення. Рішення було спільним, без публічних скандалів. Сьогодні акторка говорить про цей період як про важливий етап зростання.
Після розлучення вона відкрито ділиться роздумами про самотність, бажання материнства і вміння збирати себе по шматочках. Хейт у соцмережах, чутки про пластику, коментарі щодо зовнішності — усе це вона проходить публічно, але з гідністю. У інтерв’ю неодноразово підкреслювала: справжня краса — результат щоденної роботи над внутрішнім станом, сну, простого догляду і системності.
Благодійність, бранчі і голос покоління
ActLots став не разовим проектом, а платформою. Анастасія продовжує організовувати б’юті-бранчі «Досліди Анастасії Цимбалару», де поєднує розмови про красу, жіночу силу і збір коштів для військових. У 2025 році вона стала амбасадоркою Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО».
Ці заходи — не про гламур. Це про те, як жінки підтримують одна одну і тих, хто на фронті. Акторка відкрито каже, що волонтерство вимагає не лише часу, а й власних ресурсів. Саме тому в певний момент вона активніше розвинула Instagram — як додаткове джерело доходу після того, як заощадження пішли на допомогу армії.
Що далі: нові ролі і внутрішні зміни
У 2025–2026 роках Анастасія Цимбалару з’являється в різних форматах — від детективів до комедій і кліпів. Вона пробувала себе як ведуча MUZVAR Awards, працювала з Тімуром Мірошниченком. Кожен новий досвід розширює її можливості.
Акторка не приховує, що мріє про повнометражне кіно і ролі, які вимагають ще більшої глибини. Паралельно вона дбає про ментальне здоров’я, спорт, кулінарію і прості радощі. У одному з інтерв’ю зізналася, що рік може забирати щось одне і обов’язково дарувати щось інше — і саме в цьому вона бачить сенс руху вперед.
Поширені запитання про Анастасію Цимбалару
Скільки років Анастасії Цимбалару?
Народилася 10 липня 1992 року. Станом на серпень 2026-го їй 34 роки.
З ким була одружена?
З актором Григорієм Баклановим у 2021–2024 роках. Зараз у статусі вільної.
У яких серіалах вона зіграла головні ролі?
Серед найвідоміших — «Жіночий лікар. Нове життя», «Слідча», «Новорічна шкереберть», а також очікуваний «Швидкарі».
Чи займається вона благодійністю?
Так. Вона ініціаторка ActLots і регулярно проводить збори та бранчі на підтримку ЗСУ.
Який у неї зріст?
Близько 173 см.
Чек-лист для тих, хто хоче краще знати акторку
- Подивіться «Жіночий лікар. Нове життя» — роль, яка відкрила її новому поколінню глядачів.
- Знайдіть інтерв’ю, де вона говорить про страх і перший крок — там найщиріші думки.
- Підтримайте ActLots або її актуальні збори, якщо є можливість.
- Зверніть увагу на її Instagram: там не лише красиві фото, а й роздуми про життя під час війни.
- Слідкуйте за новими проектами 2026 року — «Швидкарі» обіцяє стати помітною подією.
Анастасія Цимбалару продовжує писати свою історію. Від маленького Болграда до столичних знімальних майданчиків, від студентських сумнівів до впевненої акторки і волонтерки — цей шлях наповнений живими емоціями, помилками, перемогами і тихим, але дуже відчутним світлом. І саме тому за нею так цікаво спостерігати.
