«Кажуть, випустили 25 тисяч голубів, — згадував американський легкоатлет Луї Замперіні. — Небо аж потемніло від них. Голуби кружляли над головами, а потім гримнув гарматний постріл. І це просто сполохало їх. У нас були солом’яні капелюхи — пласкі такі — було чути як по них цокає: „цок-цок“. А жінок й зовсім шкода, бо їм падало просто на волосся. Це була суцільна маса того самого… І, скажу вам, це було дуже смішно».
Менш за все Адольф Гітлер волів, щоб нацистська Олімпіада виглядала смішною. Втім, голубів ще можна було пережити. Та на цих іграх трапилося те, чого пропаганда пережити не змогла. Головне приниження їх чекало не в небі. А на біговій доріжці.
Як нацисти готували «ідеальні» Ігри
Стадіон на Olympischer Platz, 3, у Берліні мав справляти похмуре враження. Його творці вирішили 1934 року розпочати будівництво арени, якій не було б рівних у світі. Архітектурний стиль нагадував давньогрецькі храми й римський Колізей, але з готичною суворістю. Олімпійські ігри мали пройти в Берліні ще 1916 року, проте через Першу світову війну їх скасували. Міжнародний Олімпійський комітет у 1931 році, коли країна ще жила за умов Веймарської республіки, знову довірив Німеччині право провести Ігри 1936-го.
Гітлер ще у 1932 році називав Олімпіаду «змовою проти арійської раси з боку масонів та євреїв». Нацистські журналісти зневажливо висловлювалися про міжнародні змагання з «ворожими» націями та «расово неповноцінними» спортсменами. Ставши канцлером у 1933-му, він думку не змінив. Але міністр пропаганди Йозеф Геббельс і член МОК Теодор Левальд переконували його не відмовлятися. Це був шанс створити ілюзію пацифізму й довести перевагу «арійської» сили.
До травня 1933 року Гітлер погодився. На будівництво стадіону витратили 77 мільйонів марок. Архітектором став Вернер Марх. Теодора Левальда призначили президентом оргкомітету, а Карла Діма — генеральним секретарем. Саме Дім запропонував відродити естафету олімпійського вогню. Його запалювали від сонячних променів за допомогою параболічного дзеркала. Три тисячі бігунів протягом 12 днів пронесли смолоскипи через Грецію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину та Німеччину.
Нацисти тимчасово стишили переслідування євреїв, прибрали з вулиць принизливі гасла. Близько 800 представників ромів і синті арештували й вивезли до табору Марцан. У німецькій збірній провели расові чистки. Фехтувальницю Хелен Майєр, яку називали «Білявою Хе» й еталоном арійської краси, спочатку виключили через єврейське походження батька. Після скандалу її показово повернули — як єдиний виняток.
Президент США Франклін Рузвельт не фінансував поїздку американської команди. Рішення ухвалив Американський олімпійський комітет на чолі з Евері Брендеджем, який сповідував принцип «спорт поза політикою». Жодна держава офіційно не бойкотувала Ігри, хоча протестні рухи існували в кількох країнах.
Чотири золота Оуенса і взуття Аді Дасслера
Олімпіада стала шансом для баварських виробників взуття Рудольфа й Адольфа Дасслерів — власників Gebrüder Dassler Schuhfabrik. Після приходу нацистів до влади брати вступили в НСДАП. Напередодні Ігор фірма отримала великі замовлення для збірної Німеччини.
Дізнавшись про прибуття американської делегації, Адольф Дасслер ризикнув. Він запропонував 22-річному афроамериканцю Джессі Оуенсу свої найкращі шиповки. Після цього американець міг змагатися на рівних. На другий день змагань перемогли троє німців: Ганс Вельке у штовханні ядра, Герхард Штокі й Тіллі Флейшер у метанні списа. Гітлер запросив їх до урядової ложі. Голова МОК Анрі де Байє-Латур натякнув, що фюрер має вітати всіх переможців або нікого. Гітлер обрав друге.
Уже наступного дня в бігу на 100 метрів найшвидшим став Джессі Оуенс. 4 серпня він переміг у стрибках у довжину, встановивши олімпійський рекорд і випередивши улюбленого атлета фюрера Лутца Лонга. 5 серпня Оуенс виграв біг на 200 метрів. Того ж дня Геббельс записав у щоденнику: «Ми, німці, здобули одну золоту медаль, а американці три, з них дві — негри. Це ганьба. Білі люди мають соромитися самі себе». 9 серпня команда США з Оуенсом перемогла в естафеті 4×100 метрів і встановила світовий рекорд.
Перед стартом естафети єврейських спортсменів Марті Глікмана та Сема Столлера замінили на Оуенса й Ральфа Меткалфа. Це розцінили як спробу не провокувати Гітлера. Нацистська преса намагалася применшити успіх Оуенса, але прості німці сприймали його виступи із захопленням.
Дослідники сперечаються, чим був продиктований вчинок члена НСДАП Адольфа Дасслера. Швидше за все — геніальним маркетинговим ходом. Якщо лідер американської збірної виграє саме в його взутті, компанія отримає світове визнання. Від покарання Дасслера врятувало те, що Оуенс виступав як студент і не мав статусу професіонала.
Німецька команда виграла медальний залік із 89 медалями, з них 33 золотих. США здобули 56 медалей, з них 24 золотих. 14 із цих медалей, зокрема 8 золотих, вибороли афроамериканці. Геббельс пояснив це так: «Люди, чиї предки прийшли з джунглів, примітивні і фізично сильніші за цивілізованих білих».
Олімпіада стала гігантською пропагандистською виставою. У Берліні, Потсдамі, Лейпцигу та Гамбурзі створили 25 громадських телекабачків. Телеаудиторія перевищила 150 тисяч глядачів. Радіорепортаж слухали понад сорок країн на 28 мовах. Лені Ріфеншталь зняла фільм «Олімпія», який став кіношедевром і водночас частиною пропаганди.
Після Ігор Джессі Оуенс зіткнувся з дискримінацією вдома. Президент Рузвельт не прийняв переможців у Білому домі. Оуенс заявив: «Гітлер мене не образив. Рузвельт — ось хто мене образив». У Берліні він міг заходити до будь-якого ресторану, чого не міг у рідній Алабамі. Адольф Дасслер після війни уникнув суворого покарання під час денацифікації. У 1948 році брати розділили бізнес: Рудольф заснував Puma, Адольф — Adidas.
Берлінська Олімпіада вперше провела естафету олімпійського вогню. Змагалися 4066 атлетів із 49 країн. Стадіон вмістив 100 тисяч глядачів. Встановили 33 світові рекорди. Розіграли 129 комплектів нагород у 19 видах спорту. Вперше широко використали експериментальне телебачення.
